Майкл Микалко 21 спосiб мислити креативно
© Michael Michalko, 1991, 2006 © Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2019 * * *Ця книга й моя любов присвячуються Аннi, дружинi й партнеровi, яка назавжди поселилася в моему серцi
Подяка
Дякую Шарлоттi Брунi, адмiнiстраторцi парафii Сент-Вiнсент де Пол у
Черчвiллi, що в Нью-Йорку, за пробудження в менi вiри та за нагадування
про найважливiшу рiч у життi, про яку я було вже давно забув. Шарлотта
нагадала менi про схожiсть природи почуттiв переважноi бiльшостi сущих
на землi людей. Безперечно, ми рiзнимося частиною своiх почуттiв. Бо
кожен iз нас свiдомий якихось власних особливостей, кожному притаманний
унiкальний характер. І саме це мають на увазi, коли говорять про
рiзноманiтнiсть i зiставлення почуттiв. Але ця частина становить лишень
десять вiдсоткiв вiд загального обсягу почуттiв. Дев’яносто вiдсоткiв –
однаковi для нас усiх, i ми iх переживаемо однаково. На жаль, переважна
бiльшiсть людей забула про спiльнiсть почуттiв, загубила ii в безладi
думок, конфлiктiв i особистiсних вiдмiнностей, озвучених урядами,
релiгiями, полiтиками, ученими, знаменитостями i, зрозумiло, усюдисущими
та всемогутнiми медiа. Дисгармонiя та розрiзненiсть вiддалили нас одне
вiд одного, тож нашi серця зачерствiли. Постала гостра потреба як у
нехтуваннi голосами розбрату, так i в плеканнi пошанiвку та поваги до
велетенського океану – отих дев’яноста вiдсоткiв почуттiв, однакових для
нас усiх.
Увага!
Ця книга – для мавпочок!
Ваш потенцiал у сферi новаторства, креативностi, навiть обдарованостi та успiху iстотно залежить вiд ставлення до справи. Існуе два головних види ставлення до справи, якi умовно я подiляю на «котяче» та «мавпяче», беручи до уваги реакцiю цих тварин на стреси та змiни.
Коли мале кошеня потрапляе в незвичну обстановку або вiдчувае загрозу, то воно нiчого не робить, лише нявкае й чекае, поки прийде мама й вiднесе його в безпечне мiсце. На вiдмiну вiд кошеняти, маленьке мавпеня щодуху бiжить до матерi й за найменшоi небезпеки вистрибуе iй на спину. А тодi iде собi верхи, щосили вчепившись за материну спину.
Людям iз «котячим» пiдходом до справи – тим, що починають жалiбно просити допомоги, щойно наражаються на якiсь труднощi чи небезпеку, – книга не стане у великiй пригодi. Прийоми, викладенi тут, розрахованi на «мавпочок», тобто на тих, хто прагне самостiйностi, хоче працювати над розвитком своеi дiловоi креативностi, над новими пiдходами до розв’язання завдань… На тих, що готовi скористатися реальними плодами своеi роботи.
Якщо вам притаманний «мавпячий» пiдхiд до справи й ви хочете познайомитися з оригiнальними iдеями для полiпшення дiлового й особистого життя, тодi ця книжка саме для вас. Я запрошую вас узяти участь у креативних iграх, щоб надалi ви змогли iх використати для вироблення iдей, здатних докорiнним чином змiнити ваше життя. «21 спосiб мислити креативно» – це серйознi креативнi прийоми, що наочно покажуть, як отримувати новi iдеi. Усе iнше залежить тiльки вiд вас.
(Також не варто розчаровуватися та втрачати надiю всiм тим, кому притаманний «котячий» пiдхiд до справи: якщо вас не покидае бажання змiнитися, то ви отримаете найбiльше користi з роздiлу першого «Первинна розкрутка» з усiма його вправами та заохоченнями виробити в собi «мавпячий» пiдхiд до справи.)
Передмова до нового видання
Генерал вибирае дорогу до безпеки або до загибелi. Сунь-цзи
Уявiть собi дерева вздовж бурхливого, вiдкритого всiм вiтрам озера. Деревам властивий патерн[1 - Зразок, система; елемент, що повторюеться. (Прим. ред.)]: коли дме сильний вiтер, усi вони синхронно схиляються, а сили в системi залишаються врiвноваженими.
Патерн дерев, рослин i iхнього корiння, яким властиво згинатися, робить iх самодостатнiми й цiлiсними.
Уявiть собi тепер дуже похилу дiлянку землi, яка легко пiддаеться ерозii. Там недостатньо дерев для утримання грунту. Пiд час злив потоки води змивають черговий шар землi, i на дiлянцi утворюеться яр. Тут маемо вже iнший, несприятливий патерн дерев i рослин. Через барк дерев i корiння земля не тримаеться купи. Тому щоразу, коли дме вiтер або йде дощ, ерозiя тiльки поглиблюеться. Патерном цiеi системи е породження сил, якi, зрештою, руйнують саму систему. Отже, ця система – саморуйнiвна. Вона не спроможна утримувати сили, що в нiй виникають.
Природi байдуже, е патерн творчим, а чи руйнiвним. Для природи важливий процес самоорганiзацii рiзних предметiв i iхня взаемодiя у створеннi когерентних патернiв. Якщо уважно придивитися до рiзних природних патернiв, то iхнiй змiст проявляеться не деiнде, як у динамiцi. У випадку з деревами маемо взаемопов’язанiсть форми та змiсту, коли вiдокремлення одне вiд одного – неможливе. Сприятливий патерн дерев синхронно згинатися створюе гармонiю та красу, а от iнший патерн виявляеться руйнiвним i незугарним.
Те саме можна сказати й про людей. У прикладi з деревами якраз вiтер, дощ, корiння та ерозiя формують iхнi патерни; у випадку з людьми патерни постають iз сукупностi людських дiй. Позитивний образ людини схожий на патерн дерев i вiтру, вiн самопiдтримний i творчий; а негативний образ – це патерн дощу та ярiв, схильнiсть до саморуйнування.
Вiзьмiть три чистих аркушi паперу й розкладiть iх на вiдстанi кiлькох сантиметрiв один вiд одного. Середнiй листок паперу залиште чистим. На аркушi праворуч виведiть невеличкий ромб. А на аркушi лiворуч поставте якусь закарлючку.
Який аркуш паперу найбiльше схожий на ваше справжне внутрiшне «я»? Який з трьох аркушiв видаеться найвдалiшим вашим зображенням з усiма вашими сподiваннями, страхами та вадами саме в оцю мить? Який з них найповнiше вiдображае вашу сутнiсть? Бiльшiсть людей вибирають закарлючку або чистий аркуш. Майже нiхто не вибирае ромбовидноi точки. А саме вона свiдчить про велику зосередженiсть i грунтовнiсть, про багатство почуттiв i вагомий внутрiшнiй потенцiал. У чистому аркушi вгадуеться порожнеча й беззмiстовнiсть. Аркуш iз намальованою закарлючкою створюе враження безладу та непослiдовностi.
Безперечно, ви можете пiддати сумнiву правдивiсть цих тверджень. Але щоб переконати вас у iхнiй достовiрностi, хотiв би запропонувати провести невеличкий мисленневий експеримент. Припустiмо, ви перебуваете поряд з людиною, яку страшенно любите. Також припустiмо, що ви вже приготували щойно згаданi три аркушi паперу. Уявiть собi, що вам потрiбно вибрати аркуш паперу, який найбiльше виражае вашу любов до цiеi особи. Який iз трьох аркушiв ви виберете? Найiмовiрнiше той, що праворуч, бо вiн сприймаеться як щось цiннiсне, як те, що варто подарувати найдорожчiй людинi, йому притаманна певна значущiсть. Ми часто вiдчуваемо життеву порожнечу й зауважуемо непослiдовнiсть наших дiй, а вiдтак думаемо про себе як про чистий аркуш паперу або закарлючку, але не про ромбик. Ми хотiли б вибрати ромбовидну точку, але якимось чином наше сприйняття власного «я» змушуе нас вiдчути себе негiдними цього, тому вагаемося й вибираемо закарлючку або чистий аркуш паперу. Те саме вiдбуваеться й у життi. Нас приховано вчать, що ми живемо, а отже, е такими, якими е. Нас вчать, що люди – це вiдображення своiх генiв, довкiлля та природи. Тому ми змушенi бути об’ектами. Нас вчать висловлюватися без «я». Коли ми замiсть «я» вживаемо якусь безособову форму, то тим самим себе страшенно обмежуемо. Говорити про себе як про щось безособове, без власного «я» – це завжди самообмеження, бо в такому разi ми не дiемо й стаемо не активним суб’ектом, а пасивним об’ектом. Висловившись про себе безособово, ми вже не дiемо самостiйно, а зазнаемо впливу з боку зовнiшнiх сил. Коли ви бачите в собi об’екта, то вiрите тому, що про вас розповiдають iншi (батьки, вчителi, ровесники, колеги тощо). Ви стаете тим, що про вас кажуть. Наприклад, вам хочеться стати артистом, але iншi кажуть, що ви не маете для цього таланту, освiти та потрiбного хисту. Отже, безособовiсть каже вам: «Та за кого ти себе маеш? Ти – пересiчна людина. Повертайся до реальностi». Життя Рiчарда Коена, автора книги «Оглушений зненацька: пiднестися над хворобою», передовсiм позначене хворобою. Рiчард хворий на множинний склероз, по сутi, нiчого не бачить, майже не говорить i вiдчувае хронiчний бiль, що не дае йому спокою нi вдень нi вночi, тому чоловiк потерпае вiд виснаження.
Два спалахи раку товстоi кишки за останнi п’ять рокiв призвели до серйозного розладу травлення. І хоча наразi вiн одужуе вiд раку, та все одно живе в страшенному дискомфортi. Допоки Коен мав хоча б якiсь фiзичнi сили, то працював продюсером на CBS. Але хвороба та фiзичнi вади позбавили його можливостi займатися багатьма видами дiяльностi, тому вiн уже починав думати про себе як про цiлком нiкчемну людину. Друзi та родичi радили звернутися за фаховою допомогою до психологiв, але вiн вiдмовлявся, бо добре знав, що психологи завжди зосереджуються на всiляких там негараздах i вадах, а тодi пояснюють, чому людина почуваеться нiкчемною i чому в цьому нема ii вини. У такому лiкуваннi вiн не бачив жодного сенсу.
Коен усвiдомлював невiдворотнiсть наслiдкiв своеi хвороби, але також розумiв, що його доля залежить вiд нього й тiльки вiд нього самого. «Я можу контролювати тiльки те, що вiдбуваеться в моiй головi. Найперше, що я зробив, – то подумав, хто я такий i як я можу допомогти собi в боротьбi з хворобою. Вибираючи почуття на свiдомому рiвнi, я спроможний контролювати перепади настрою й здебiльшого почуваюся добре», – пояснював вiн. Чоловiк плекав у собi позитивне ставлення до життя, трактуючи всi переживання в позитивному руслi.
Вiн казав, що його життя схоже на балансування пiд час корабельноi хитавицi. Щохвилi можна послизнутися. І щохвилi можна за щось схопитися. Щохвилi можна впасти. Тому завжди треба бути готовим пiдвестися й iти далi. «Зрештою, – каже вiн, – я почуваюся на сьомому небi, коли пiдводжуся i з усмiшкою рухаюся далi».
Рiчард Коен – суб’ект свого життя, вiн сам керуе своею долею. Люди, що живуть як суб’екти, дуже жвавi та креативнi. Одного дощового недiльного дня в однiй iз кав’ярень Старого Монреаля я бачив, як iз-за столика пiдвелася жiнка й без видимоi на те причини почала спiвати оперну арiю. На ii обличчi грала усмiшка, було видно, що вона почуваеться дуже невимушено. Мала на головi капелюшок iз великими крисами, простягла в широкому жестi руки й нi на що не звертала уваги, за винятком того, що вiдбувалося тiеi митi всерединi неi.
Коли ви читаете цi рядки, то можете собi подумати про знайомих – дуже енергiйних або, навпаки, дуже млявих людей. Та жiнка була навдивовижу жвавою та рухливою.
Коли ви зустрiчаете таких людей, як Рiчард Коен або як ота жiнка з монреальськоi кав’ярнi, то у вас виникае невиразне вiдчуття, начебто ви «маете бути» чимось бiльшим. Вам, мабуть, знайоме це вiдчуття. Воно з’являеться, щойно ви помiчаете в комусь щось таке, чого й вам дуже хочеться. Вiдчуття, що вам потрiбно бути схожим на когось, здаеться настiльки тривiальним, настiльки фундаментальним, що ви вже й не наважуетеся розповiдати про нього комусь iншому. Вам раптом хочеться стати жвавiшим i креативнiшим в особистому й дiловому життi. Вiдчуття – чи не найзвичнiше з усiх тих, що властивi людинi. Настiльки ж звичне, як i вiдчуття власного благополуччя. Схожi почуття нелегко виразити словами. Людина, яка вважае себе суб’ектом, – щира, вiдверта, вiдкрито йде вперед, вiльно сприймае ситуацiю, шукае способи розв’язання проблем i виконання поставлених завдань. Людина, котра вважае себе об’ектом, пригнiчена, пригноблена, усiма керована, дiе за командою або зi страху, рухаеться заiждженою колiею й завжди шукае причин, як би щось не зробити й пояснити, чому щось не спрацювало. Такi люди не можуть жити вiльним i щасливим життям; вони обмеженi та поневоленi власними поглядами. Коли подивитися на лiнiю поведiнки таких генiiв креативностi, як Леонардо да Вiнчi, Томас Едiсон, Альберт Ейнштейн, Пабло Пiкассо тощо, то виявиться, що так само, як у випадку з патерном дерев, форма i змiст iхньоi поведiнки нерозривно пов’язанi мiж собою й не можуть бути вiдокремленi одне вiд одного. Творчi люди радiснi та позитивнi. Вони дивляться на те, «що е» i «що може бути», а не на те, «чого нема» й «чого не може бути». Замiсть вiдкидати можливостi творчi люди використовують усi можливостi – реальнi й уявнi. Вони вибирають тлумачення з власного свiту, а не покладаються на iнтерпретацii iнших людей. І найважливiше: творчi люди – креативнi, тому що вважають себе креативними.
Чи можете уявити Вiнсента ван Гога, який скаржиться на неможливiсть продавати своi полотна через брак таланту? Або Томаса Едiсона, що вiдмовився вiд iдеi створення електричноi лампочки пiсля 5 000 невдалих спроб? Чи Леонардо да Вiнчi, якому страшенно соромно взятися за розв’язання якогось завдання, бо вiн не мае належноi освiти? Альберта Ейнштейна, котрий побоюеться постати в очах iнших недалеким через те, що вiн клерк за освiтою, а пропонуе теорii свiтобудови? Мiкеланджело, який вiдмовляеться взятися за створення фресок на стелi Сикстинськоi капели, бо вiн, мовляв, ранiше цим нiколи не займався? Моцарта, що плаче й стогне, звинувачуючи несправедливий свiт у своiй бiдностi? Волта Дiснея, котрий вiдмовився вiд своiх вигадок, коли його вигнали з першоi роботи редактора газети через брак уяви? Генрi Форда, який розчарувався у своiй мрii пiсля того, як фахiвцi пояснили, що вiн не мае достатньо капiталу, аби скласти конкуренцiю iншим виробникам в автомобiльнiй промисловостi? Або пригнiченого Пабло Пiкассо, що з похнюпленою головою човгае вулицею й не хоче нiкого бачити? Неможливо бути креативним при негативному налаштуваннi. Бiльшiсть людей вважають, що погляди впливають на поведiнку, i мають рацiю. Але також правильно думати, що поведiнка впливае на погляди. Ви можете виробити новий погляд на життя через уявнi або вiдвертi своi дii. Ми самi вибираемо – бути нам позитивними чи негативними. Щоразу, коли ми навiть лишень удаемо, нiбито маемо якийсь погляд, щось робимо й кудись рухаемося, то запускаемо створенi нами емоцii й змiцнюемо погляди, якi хочемо в собi виплекати. Задумайтесь на мить про всiлякi соцiальнi заходи – вiзити, побачення, обiди з друзями, зiбрання, святкування днiв народження, весiлля тощо. Навiть коли ми сумнi та пригнiченi, такi заходи змушують нас поводитися так, нiбито нам насправдi весело. Бачачи обличчя та рухи iнших, а також чуючи iхнi голоси, ми пiдсвiдомо наслiдуемо iхнi реакцii. Ми синхронiзуемо своi рухи та голоси з iхнiми рухами та голосами. Отже, iмiтуючи поведiнку життерадiсних людей, ми самi стаемо життерадiсними. Тут слiд зауважити, що народжуемося ми не за власним бажанням. Ми не вибираемо наших батькiв. Не вибираемо iсторичну епоху або краiну народження, як i не вибираемо безпосереднiх умов виховання. Також умираемо не з власноi волi, принаймнi бiльшiсть iз нас; ми не вибираемо анi часу, анi обставин нашоi смертi. Але в оцiй царинi всеосяжноi безальтернативностi ми все ж таки вибираемо, як жити: iти цiлеспрямовано до якоiсь мети, а чи пливти за течiею, жити радiсно, а чи похнюплено, з надiею, а чи у вiдчаi, з гумором, а чи засмучено, з позитивною далекогляднiстю, а чи з негативною приреченiстю, з гордiстю, а чи iз соромом, з натхненням, а чи з поразкою, з честю, а чи iз соромом. Ми вибираемо те, що робить нас значущими або нiкчемними.
Ми вибираемо: бути креативними, а чи байдужими. Тому, попри всю безстороннiсть з боку Всесвiту до нашого вибору та рiшень, кожен вибiр i кожне рiшення ми ухвалюемо з власноi волi. Вирiшуемо ми, а не хтось iнший. І саме ми вибираемо. Зрештою, наша креативнiсть визначаеться тим, що? ми вирiшуемо робити або що? ми вирiшуемо не робити. А на основi того, що? ми вибираемо i як вирiшуемо, уже й формуються нашi долi.
Вступ. Кiшка, що гавкае
Що б ви подумали про людину, яка каже: «Я дуже б хотiла мати кицьку, але таку, що гавкае?» Ваше бажання бути креативним i думати, що цього досягти дуже легко, – це все одно, що хотiти мати «кицьку, але таку, що гавкае». Принципи розвитку мислення, якi спричиняють розвиток творчостi, не менш жорсткi, нiж бiологiчнi принципи, що визначають характеристики котiв. Креативнiсть – це не щось випадкове, вона не успадковуеться генетично. Це не результат таемного чарiвного трюку, якого легко навчитися, але наслiдок вашого твердого намiру бути таким – креативним, а також вашоi рiшучостi вивчати й застосовувати стратегii творчого мислення.
На малюнку нижче зображено слово «FLOP»[2 - Провал, хлюп-хлюп. (Прим. перекл.)], яке всi ми знаемо й розумiемо. Ще раз погляньмо на нього. Чи побачили щось нове?
Коли бачимо слово «FLOP», то, попри дивнiсть форми лiтер, ми схильнi виключити всi iншi можливостi. Якщо уважнiше придивитеся до лiтери «О» в цьому словi, то побачимо також i бiлу лiтеру «І». Якщо читатимемо бiле обрамлення лiтер, то побачимо ще й слово «FLIP». Тому «Flip-flop» – повне повiдомлення. Щойно ми це зауважили, наше вiдкриття починае здаватися настiльки очевидним, що ми аж дивуемося, чому ранiше цього не помiчали.
Це специфiчнi практичнi прийоми, якi дадуть вам можливiсть отримувати рiзноманiтнi – великi й малi – iдеi; iдеi, що допомагатимуть заробляти грошi, розв’язувати проблеми, перемагати конкурентiв, робити кар’еру; а також iдеi, необхiднi для створення нових продуктiв i технологiй. Описанi в цiй книзi прийоми вiдбиралися з огляду на iхню практичнiсть. Вони ввiбрали в себе як класичний, так i найсучаснiший досвiд. Усi вони дiляться на лiнiйнi прийоми, що допомагають манiпулювати iнформацiею з метою вироблення нових iдей, та на iнтуiтивнi прийоми, що показують шляхи вiднаходження нових iдей за допомогою iнтуiцii та уяви. Менi спадае на думку популярна дитяча головоломка з шiстьма рибалками. Волосiнi iхнiх вудок так переплелися, що з них утворився лабiринт. На однiй волосiнi впiймалася рибка, i треба визначити, який iз рибалок упiймав рибку. Щоб розв’язати головоломку, необхiдно уважно пройти вздовж кожноi волосiнi, i тут може знадобитися до шести спроб – уже як пощастить. Але однозначно легше почати з кiнця головоломки, тобто з рибки, i простежити за волосiнню, що веде до рибалки, який ii впiймав, i в цьому випадку буде потрiбна тiльки одна спроба, а не потенцiйних шiсть. Ось так я й вiдбирав iгри для розуму. Замiсть того щоб складати каталог усiх вiдомих креативних прийомiв з розвитку творчих здiбностей i надати вам можливiсть з’ясувати, якi з них реально працюють, я розпочинаю з iдеi (рибки) i йду у своему дослiдженнi назад до ii носiя (рибалки). А тодi вже визначаю технiчний прийом, на який упiймалася iдея. Деякi читачi вважатимуть, що бiльше користi вони отримають вiд лiнiйних методологiй i вiдмовляться вiд iнтуiтивних. Іншi волiтимуть скористатися iнтуiтивними прийомами й вiдмовлятимуться вiд лiнiйних. Ідеi можна виробляти, застосовуючи як лiнiйнi, так i iнтуiтивнi прийоми, i ви не повиннi обмежуватися тiльки одним видом – що бiльше iдей виробите, то лiпше. Зриваючи з креативностi покров таемничостi, ця книга змiнить ваше розумiння власноi креативностi. Ви, можливо, уперше в життi побачите безкiнечнiсть можливостей, що перед вами вiдкриваються.
Змiнивши пiдхiд, ми розширили своi можливостi й побачили те, чого не бачили ранiше. Саме таке у вас буде враження пiсля використання «iгор для розуму». Ви дивитиметеся на ту саму iнформацiю, на яку всi дивляться, але бачитимете щось цiлком iнше. Погляд на звичнi речi пiд новим кутом зору приведе вас до нових iдей i унiкального, незвичного розумiння.
«21 спосiб мислити креативно» навчить вас генерувати новi iдеi.
Ви зможете:
• генерувати iдеi зi своеi волi;
• знаходити новi способи заробляння грошей;
• створювати новi можливостi в бiзнесi;
• переробляти й видозмiнювати iдею, аж поки не виробите насправдi новаторську й потужну;
• створювати новi вироби, послуги, процеси;
• удосконалювати старi вироби, послуги, процеси;
• розв’язувати складнi бiзнесовi проблеми; • пожвавлювати ринок;
• дивитися на проблеми як на новi можливостi;
• дiяти набагато продуктивнiше;
• бути «генератором iдей» у своему офiсi;
• дiзнатися, де шукати «прорив у майбутне»;
• стати незамiнним працiвником в офiсi.
Використання iгор для розуму не дае творчого досвiду – iгри для розуму тiльки показують, як його можна набути. Уявiм собi, що я малюю на дошцi кролика. Ви кажете: «Так, це кролик», – хоча насправдi на дошцi нема нiчого, крiм крейдяних лiнiй. А кролик з’являеться, бо ви прийняли мою iдею, що частина дошки, обмежена крейдяною лiнiею, е кроликом. Лiнiя, що окреслила змiст, пропонуе значиму форму.
Хочу ще раз наголосити на недостатностi одноразового прочитання книги, бо для генерування креативних iдей вам доведеться використовувати запропонованi в книзi прийоми на практицi. Спробуйте пояснити радiсть вiд катання на лижах бушменовi, який усе життя прожив у пустелi. Ви можете показати йому лижi, фотографii заснiжених гiр, можливо, вам удасться йому навiть щось пояснити. Але, щоб отой бушмен мав хоча б приблизне уявлення, що це таке, вiн повинен сам стати на лижi та з’iхати з гори. Якщо ви лишень прочитаете про цi прийоми, то довiдаетеся, як можна отримувати такi iдеi. Ви скидатиметеся на того бушмена, що стоiть посеред пустелi й дивиться на пару лиж i фотографiю гори Маттергорн з дуже туманним уявленням про катання на лижах.
Будь-яка гра для розуму – це специфiчний метод вироблення iдей для розв’язання ваших завдань. У кожному роздiлi е план дiй з докладними вказiвками застосування конкретного методу i пояснення, як вiн працюе – використанi анекдоти й оповiдки, приклади з життя про те, як справжнi героi застосовували цей технiчний прийом для вироблення нових iдей i досягнення прориву. Я називаю цих людей героями, бо вони залишили пiсля себе якийсь слiд, якийсь знак, якусь iдею, вирiб, товар або послугу, що нагадуе нам про новаторство.
З метою унаочнення рiзних методик я також використовую рiзноманiтнi малюнки, загадки, схеми, гiпотетичнi приклади. Деякi з цих гiпотетичних прикладiв – уже готовi iдеi для рiзних нових видiв бiзнесу, товарiв i послуг. Цi iдеi – справжне золото в нескiнченнiй рiчцi слiв.
Кожний роздiл розпочинаеться натхненною цитатою з книги «Мистецтво вiйни» легендарного китайського военного теоретика й полководця Сунь-цзи. Сунь-цзи написав цю незвичайну книжку 2400 рокiв тому, але викладенi в нiй засади доцiльно застосовувати не тiльки пiд час военних дiй, а й у бiзнесi. Для пiдприемцiв Японii ця книжка вже давно стала класичним посiбником, i тепер у багатьох бiзнес-школах вимагають ii прочитання. Вiд Токiо до Волл-Стрiту лiдери бiзнесу цитують Сунь-цзи й застосовують його засади на практицi. Це нове видання мiсить такi новi осучасненi iгри для розуму, як «Квiтка лотоса» i «Правда та фальш», а також цiлком новий роздiл з мозкового штурму, пiд час якого використовуеться кiлька нових прийомiв.
Мiй друг Генк Целлер (керiвник, пiдприемець, винахiдник i поет) нещодавно дав визначення творчостi: «Коли усвiдомлюеш, що придумав щось нове – таке, що перевершуе все досi винайдене, то волосся на головi стае дибки, i ти вiдчуваеш неймовiрне благоговiння; так, нiби почув шепiт Бога».
Початок
Перший роздiл цiеi частини «Первинна розкрутка» допоможе вам подолати страхи, сумнiви та непевностi щодо своеi креативностi. У другому роздiлi «Пiдкачування розуму» подано вправи, якi пiдштовхнуть вас до дiй «людини мислячоi». Для того щоб стати креативним, ви маете думати й дiяти так, нiби ви i е креативними.
Подивiться на малюнок нижче. Здаеться, що це двi прямi лiнii, але ви можете створити третю лiнiю. Для цього нахилiть книгу перпендикулярно до ваших очей. Розташуйте ii так, аби точка пересiкання була перед вашими очима. Зосередьте погляд на точцi пересiкання. Бачите третю лiнiю? (Нагадуе коротку булавку, що стирчить зi сторiнки.)
Якщо ви вважаете себе креативним i дiете так, нiби ви креативний, то у вас народжуватимуться iдеi, як ота третя лiнiя, геть з усього.
Цiннiсть запропонованоi вами iдеi значною мiрою залежить вiд того, як ви визначаете своi проблеми. У третьому роздiлi «Вибiр завдань» показано, як сформулювати проблему, щоб остаточне формулювання викликало вiдчуття хорошого удару ключки по м’ячу для гольфу.
Роздiл перший. Первинна розкрутка
Порятунок вiд поразки в наших руках. Сунь-цзи
Коли ви перебуваете в пригнiченому станi, вашi думки докорiнним чином вiдрiзняються вiд думок, що виникають, коли ви в доброму гуморi. Почуваючись багатим або успiшним, ви мислите цiлком iнакше, нiж у випадку, коли б почувалися бiдним i нещасним.
Так само, коли ви налаштованi творчо, вашi думки iстотно вiдрiзняються вiд тих, що з’являються, коли ви творчо не налаштованi. Ученi встановили, що свiдомiсть здатна змiнювати фiзiологiчнi реакцii органiзму людини. Ви можете привести себе в стан, у якому запускаються певнi хiмiчнi механiзми головного мозку, що позитивно впливають на вашi погляди та мислення. У цьому роздiлi е кiлька простих вправ з подолання страху, сумнiвiв i невпевненостi, зi змiцнення вашоi самооцiнки та розвитку творчого пiдходу до життя.
Нiщо так не шкiдливе для позитивноi креативностi, як страх, сумнiви та невпевненiсть; i все ж таки бiльшiсть людей дозволяють iм керувати своiм життям.
Тому дуже корисно навчитися тримати свiй страх, сумнiви та невпевненiсть пiд контролем, а деструктивне негативне бачення перетворювати на нову позитивну реальнiсть. Аби цього домогтися, для початку просто визнайте iснування негативних почуттiв, а тодi зосередьте свою енергiю на тих почуттях, якими хочете iх замiнити.
Уявiть собi, що ви кермуете автомобiлем, аж раптом спалахуе датчик тиску оливи, попереджаючи про перегрiвання мотора. Це негативний чинник. Ви ним не нехтуете, але й не пiддаетеся страховi. Просто заiжджаете на станцiю технiчного обслуговування, усуваете неполадку та iдете далi.
Потiм у дорозi ви вже не стежите безперервно за датчиком тиску оливи – до нього вже не прикутi всi вашi думки. Бо в iншому разi ви б iхали дуже повiльно й невпевнено, якщо б узагалi вiдважилися зрушити з мiсця. Так само треба ставитися й до страху та сумнiвiв. Вам треба визнати, що вони iснують, а тодi замiнити iх позитивними думками.
Прескотт Лецкi, засновник так званоi психологii самовiддзеркалення, розробив метод, за яким суб’ектовi треба дати побачити, як його негативнi уявлення не узгоджуються з уже усталеними переконаннями. Лецкi вважав, що люди мають генетично успадковану потребу в узгодженостi та послiдовностi. Якщо якась думка не узгоджуеться з iншими, уже усталеними iдеями та поняттями, то розум таку думку вiдкидае.
Лецкi виявив два потужних важелi для проведення суттевих змiн в усталених уявленнях i подолання рiзноманiтних страхiв i переконань, властивих майже всiм:
1. Вiра в те, що людина здатна виконати свою частину роботи, так би мовити, втримати свiй «кiнець колоди», скориставшись певною незалежнiстю.
2. Вiра в те, що кожна людина мае в собi щось таке, що робить ii настiльки ж талановитою, як усi решта у свiтi, i що в жодному разi не можна себе принижувати та ставитися до себе зневажливо.
Одним з його пацiентiв був комiвояжер, що боявся заходити до клiентiв на високих службових посадах. Лецкi запитав пацiента:
– А ви можете стати рачки, заповзти до кабiнету високопоставленоi особи, а тодi ще й упасти перед ним ниць?
– Зрозумiло, що не можу! – вiдповiв комiвояжер.
– То чому у своiх думках ви повзаете й плазуете? Хiба ви не бачите, що ви приблизно саме це й робите, коли надмiрно пiклуетеся про справлене на неi враження? Хiба не бачите, що ви буквально хочете виблагати в неi схвалення себе як особи?
Тут важливою пам’ятати: для того, щоб зрозумiти та замiнити своi негативнi думки, вам аж нiяк не потрiбно змiнюватися себе чи свое життя або ж робити iз себе якусь нову, лiпшу людину.
Генерала Джорджа Паттона якось запитали, чи вiдчувае вiн перед битвою страх i непевнiсть. Вiн вiдповiв, що перед битвою й навiть пiд час битви вiн часто вiдчувае страх, але вся справа в тому, що «страх менi не порадник».
Цок-цок
«Цок-цок» – надзвичайно дiева вправа, в основi якоi лежить робота Прескотта Лецкi, покликана допомогти в подоланнi страхiв, сумнiвiв i непевностi. Для цiеi вправи вам потрiбно записати всi своi страхи, вiдкрито iм протистояти, а тодi замiнити iх на позитивнi чинники, якi дозволять вам домогтись успiху.
План дiй
1. Визначте i запишiть тi негативнi думки, що заважають вам досягти поставленоi мети. Запишiть iх у колонцi пiд «цок-».
2. Зручно вмостiться й уважно вивчiть записи про негативнi думки. Подивiться, наскiльки ви спотворили стан справ i надзвичайно перебiльшили значення негативних думок.
3. Замiнiть кожну суб’ективну, негативну думку об’ективною, позитивною. Запишiть це в колонку пiд «цок».
Нижче подано два приклади виконання вправи «цок-цок» з негативними та позитивними думками. Перший стосуеться страхiв, пов’язаних з висловленням нових iдей у присутностi керiвника, другий – страху, пов’язаного з випуском новоi продукцii.
Спочатку фiгурки на малюнку вище мають дивний i безглуздий вигляд. Оскiльки ви налаштованi бачити тiльки чорнi фiгурки, то бiлими промiжками мiж ними нехтуете. Але якщо зосередитеся саме на бiлих промiжках, то побачите слова «FLY» i «WIN». Тепер уже бiлi форми впадають в око, а чорнi втрачають свою значущiсть.
У вправi «Цок-цок», коли позитивнi думки стають домiнантними, негативнi думки так само, як отi чорнi фiгурки, втрачають свою значущiсть. Виконавши вправу «Цок-цок» кiлька разiв, ви ментально, так би мовити, мимохiть зможете замiняти негативнi думки позитивними. Коли вас охоплюватимуть сумнiви або страх, ви автоматично сприйматимете iх як сигнал до пошуку «свiтлих» думок.
Як здiйснити початкову розкрутку
Багато рокiв тому група вчених натрапила в Новiй Гвiнеi на плем’я, яке вiрило, нiбито iхнiй свiт закiнчуеться вже за тамтешньою рiчкою. За кiлька мiсяцiв один з дослiдникiв мав повернутися додому, а для цього потрiбно було переправитися через рiчку. Коли вiн опинився на другому березi, то обернувся й помахав рукою. Але тубiльцi не вiдповiдали на його прощальнi помахи руки, бо, за iхнiми словами, вони його вже не бачили. Їхне усталене уявлення про свiт спотворило сприйняття реальностi.
Виконавчий директор одного великого видавництва висловив стурбованiсть через брак творчого пiдходу серед працiвникiв редакторського та маркетингового вiддiлiв. Вiн запросив високооплачуваних психологiв, щоб з’ясувати, чим креативна особистiсть вiдрiзняеться вiд некреативноi.
Пiсля дослiдження, що тривало протягом року, психологи виявили тiльки одну рiзницю мiж двома групами працiвникiв видавництва: творчi працiвники вважали, що вони творчi особистостi, а нетворчi так не вважали. Як i у випадку з тубiльцями з Новоi Гвiнеi, тi працiвники, якi вважали себе нетворчими, мали спотворене сприйняття дiйсностi. Тому втратили наснагу до роботи.
І от психологи порекомендували виконавчому директоровi видавництва просту програму, що складалася з двох частин i була спрямована на змiну самооцiнки тих працiвникiв, якi вважали себе нетворчими. Виконавчий директор погодився на запровадження програми, i не минуло навiть року, як «нетворчi» працiвники стали набагато креативнiшими, нiж працiвники з колись творчоi групи. Щойно змiнилося iхне ставлення до самих себе та роботи, вони почали придiляти бiльше уваги легким i складним завданням, знаходили можливiсть у незвичний спосiб напружувати своi креативнi мускули. У подальшi роки ця група розробила багато новаторських програм i видала низку прегарних книг.
Люди вiдновили свою колишню розкрутку й почали перетворювати не тiльки себе, але i свiт навколо себе. Перша частина цiеi дуже дiевоi програми стосувалася самоствердження, а друга – змiцнення вiри у своi творчi здiбностi.
Самоствердження
Для того щоб змiцнити впевненiсть у собi, призвичайтеся згадувати про своi хорошi якостi та характеристики i забувати про невдачi. І не мае значення, скiльки разiв у минулому ви зазнавали невдач – надзвичайну вагу мае успiшна спроба, про яку треба пам’ятати i яку слiд розвивати. Скажiмо, успiшний торговець, перш нiж йому пощастить домогтися свого, мае бути готовим до кiлькох невдач з укладення угод купiвлi-продажу.
Успiх породжуе успiх. Невеличка удача – це сходинка до великих звершень. Найперше потрiбно скласти перелiк власних переваг i надалi iх поповнювати.
Записуйте все, що вам у собi подобаеться: усi своi позитивнi якостi, характеристики, риси. Занотовуйте випадки, коли ви досягали успiху в будь-якiй дiлянцi життя: на роботi, удома, у школi тощо. Постiйно додавайте до перелiку щойно пригаданi випадки успiху або новi черговi досягнення. Визнання своiх заслуг, здiбностей i унiкальних якостей заохочуватиме вас до руху вперед.
Якщо ви звикнете пригадувати й пам’ятати власнi успiхи та хорошi особистi якостi, а про невдачi згадуватимете якнайменше, то вже невдовзi зауважите, що домагаетеся значно вищих результатiв. Уявiть собi людину, що вчиться грати в бейсбол. Спочатку вона не може поцiлити по м’ячу й промахуеться дуже часто. З досвiдом кiлькiсть промахiв зменшуеться, а влучання частiшають. Якби простого повторення цих ударiв було достатньо для вироблення навикiв, то людина стала б неперевершеним умiльцем з ударiв мимо цiлi. Але попри те, що спочатку промахiв значно бiльше, нiж влучань, людина дедалi частiше влучае по м’ячу тому, що ii свiдомiсть спрямована не на промахи, а на успiшнi спроби.
Змiцнення вiри у свою креативнiсть
Психологи знають ще один оманливо простий i неймовiрно дiевий прийом з використанням письмових тверджень для набуття i змiцнення власноi вiри в те, що ви творча особистiсть.
Люди вiдчувають i дiють згiдно з власним баченням того, ким вони самi е i чим е iхне оточення. Усе, що уявляеться, те, по сутi, i втiлюеться. Уявiть свiй портрет i дивiться на нього довго й уважно, а потiм виявиться, що ви вiдповiдаете тому портретовi.
Досить собi уявити в усiх подробицях картину своеi поразки, як перемога стане неможливою. Уявiть собi, що ви перемагаете – i це вже зробить великий внесок у ваш успiх. Для того щоб уявити себе творчою особистiстю, треба повiрити в те, що саме так воно i е. Твердження – це позитивне висловлювання про те, нiбито щось уже мае мiсце. Твердженням може бути будь-яке позитивне висловлювання – загальне («Я – творча особистiсть») або конкретне («Я завжди опиняюсь у потрiбний час у потрiбному мiсцi i займаюся продукуванням чудових iдей»). А тепер витратьте трохи часу й напишiть кiлька тверджень про те, що ви дуже творча людина. Вiдтак виберiть одне з тверджень i запишiть зо два десятки його варiантiв вiд першоi, другоi i третьоi особи.
Наприклад: «Я, Майкл, дуже творча особистiсть», «Майкл – дуже творча особистiсть», «Майкле, ти – дуже творча особистiсть», «Я дiйсно дуже творчий. Майкл – надзвичайно творча особистiсть у вiддiлi. Ти, Майкле, дуже обдарована i творча людина» тощо. Пишiть не кваплячись i ретельно продумуйте кожне слово, що виводите ручкою. Увесь час пiдбирайте у твердженнi iншi слова. Коли маете негативнi думки, записуйте iх на зворотному боцi аркуша паперу або на окремому листi. Наприклад, ви можете написати: «За два роки Майкл не подав жодноi новоi iдеi. Іншi у вiддiлi не вважають Майкла творчою особистiстю. Майкл занадто тупий, аби придумати якусь нову iдею. Я – застарий, аби бути творчим. Для генерування iдей менi бракуе освiти». А тодi знову переходьте до написання позитивних тверджень. Коли закiнчите, ще раз перегляньте негативнi твердження. Вони – перепони на шляху до вашоi творчостi. Нейтралiзуйте негативнi твердження, написавши додатковi, конкретнi твердження у вiдповiдь на кожне негативне. Щодо наведених вище негативних тверджень ви можете написати: «Майкл мае щодня новi iдеi. Іншi ще замало знають Майкла, щоб про нього таке казати. Майкл не тупий, просто дуже незвичайна людина. Бiльшiсть винахiдникiв i людей, якi щось придумали нове, свого часу не отримали формальноi освiти» тощо. Записуйте висловлювання про творчiсть своеi натури щодня протягом п’яти днiв. За цей промiжок часу негативнi думки, найiмовiрнiше, зникнуть. Надалi, допоки потребуватимете, занотовуйте тiльки позитивнi твердження.
Прочитайте слова нижче.
